Інформація

Дата: 05.03.2023 15:27

Кількість переглядів: 55

    Ендемічний зоб - стан, який проявляється збільшенням розмірів щитоподібної залози і обумовлений, головним чином, хронічним дефіцитом йоду. В Україні ендемічними осередками зобу є Карпатський, Прикарпатський і Придністровсько-Придунайський регіони. Йод є найважливішим компонентом для синтезу головних гормонів щитовидної залози - трийодтироніну і тироксину, які регулюють інтенсивність обміну речовин, енергетичний обмін, ріст і розвиток і багато інших процесів. Добова потреба організму дорослої людини становить 150-200 мкг, а в ендемічних районах організм отримує лише до 50 мкг йоду на добу.

Чинники, що сприяють розвитку даного захворювання:

• спадкова схильність до порушення йодного обміну;

• мутації в генах, що відповідають за синтез тиреоїдних гормонів;

• аутоімунні реакції;

• забруднення питної води домішками, що утрудняють засвоєння йоду - наприклад, високий вміст солей, нітратів;

• дефіцит деяких інших мікроелементів, які сприяють засвоєнню йоду і нормальному синтезу тиреоїдних гормонів, наприклад, дефіцит цинку, селену, кобальту, міді, брому, цинку, марганцю;

• застосування деяких лікарських препаратів, що блокують нормальний обмін йоду;

• наявність хронічних інфекційно-запальних процесів, паразитарних інвазій, загальне виснаження і т. п.

Збільшення щитовидної залози - зоб - є компенсаторною реакцією організму на брак йоду і, як наслідок, тиреоїдних гормонів. У деяких запущених випадках зоб досягає таких розмірів, що призводить до видимої деформації передньої поверхні шиї, здавлення судин і нервів, утруднення дихання і ковтання.

Симптоми при ендемічному зобі залежать від ступеня йододефіциту, від віку, а також від розмірів зобу і збереження функції щитовидної залози.

Найчастіші симптоми ендемічного зобу :

• підвищена стомлюваність, слабкість, млявість;

• головні болі, порушення пам'яті;

• неприємні відчуття в області серця;

• дискомфорт в області шиї - відчуття здавлювання, нав'язливий сухий кашель, утруднення при ковтанні, напади задухи.

Профілактика ендемічного зобу

Попередити розвиток йододефіциту  та як наслідок зобу досить просто – потрібно лише забезпечити людині щоденне надходження в організм необхідної кількості йоду:

• дітям до 1 року достатньо 50 мкг на добу,

• дітям від 2 до 6 років – 90 мкг,

• дітям від 7 до 12 років – 120 мкг на добу,

• молодим людям від 12 років і старшим – 150 мкг,

• вагітним і жінкам, годуючим груддю – 200 мкг на добу,

• літнім людям – 100 мкг.

• Основними джерелами цього мікроелемента є риба, креветки, краби, молюски, морська капуста морква, картопля, солодкий перець, томати і буряк яблука, абрикоси, сливи, виноград, черешня,хурмо і фейхоа, волоські горіхи, зернята яблук, чорноплідна горобина. Багаті йодом молоко і кисломолочні продукти за умови, що худоба випасалася на насиченому йодом грунті. Левову частку йоду в щоденному раціоні можна покрити, використовуючи йодовану сіль. Однак слід пам’ятати, що щоденне споживання чистої солі не повинно перевищувати 5 г.

• Дотримання денних норм споживання селену. Ферменти, що беруть участь у виробленні гормонів щитовидної залози, містять селен, тому щоденне вживання рекомендованих 55 мкг цього елемента знижує ризик захворювань. Норма для вагітних і годуючих і в цьому випадку вище – 60 і 70 мкг відповідно. Виконати добову норму допоможуть морська риба, злаки, хліб, гречка, рис.

• Відмова від куріння. Тютюновий дим містить ціаніди, котрі всмоктуються в кров і знижують захоплення щитовидною залозою йоду і синтез щитовидною залозою гормонів. До того ж у курців вищий ризик розвитку аутоімунного тиреоїдиту.

• Необхідно стежити за рівнем фтору в організмі. Фтор у великих концентраціях пригнічує роботу щитовидної залози.

• Має бути здоровим шлунково-кишковий тракт,щоб організм засвоїв необхідний мікроелемент . 

Своєчасне лікування зобу та профілактика йододефіциту сприяють збереженню високої працездатності і відсутності ускладнень.

Зав.віділення епід.нагляду(спостереження)                          Ходан Анастасія

та профілактики  неінфекційних захворювань

    Йодна профілактика у випадку радіаційного зараження здійснюється лише після офіційного оповіщення ЗМІ.

При виділенні, в результаті аварії на ядерній установці, радіоактивного ізотопу йоду та потраплянні в організм людини, щитоподібна залоза поглинає його і зазнає опромінення .В умовах йодного дефіциту рівні накопичення радіоактивних ізотопі йоду  в щитоподібній залозі зростають.

Йодна профілактика полягає у введенні в організм людини препаратів стабільного йоду та застосовується до моменту впливу  або протягом перших 6 годин після поглинання радіоактивного йоду щитоподібною залозою.

Регламентом (затверджений Наказ МОЗ №408 від 09.03.2021р.) встановлено наступні вікові групи та дозування препарату стабільного йоду (калій йодид): діти до 1 місяця (немовлята й діти, які перебувають на грудному вигодовуванні) - 16 мг, діти від 1 місяця до 3 років - 32 мг, діти від 3 до 12 років - 62,5 мг, підлітки від 13 до 18 років, дорослі до 40 років, матері, які годують груддю - 125 мг(100 мг йоду).

Калій йодит  приймається після їжі. 
 Для отримання необхідних дозувань калію йодиду лікарські засоби, що на сьогодні зареєстровані в Україні мають бути застосовані відповідно інструкції виробника. Багаторазове (повторне) застосування  слід проводити не раніше 24 годин після першого прийому препарату.

Спиртовий розчин йоду 5% вводиться дорослим і дітям старше 12 років по 1мл(40-44 краплі) на склянку молока або води. Дітям 5-12 років спиртовий розчин йоду можна давати по 20-22 краплі 1 раз або  по 10-11 крапель 2 рази в день  на склянку молока або води.

Використовувати спиртовий розчин йоду для зовнішнього використання та розчин Люголя для аварійної йодної профілактики неефективно й неприпустимо.

Звертаємо  увагу,що нераціональне приймання препаратів йоду може призвести до негативних наслідків.

« повернутися