Космацька громада
Івано-Франківська область, Косівський район
Логотип Diia Герб України
gov.ua місцеве самоврядування України
  Пошук

Космач

Фото без опису 

Перша письмова згадка про Космач датується 1412 роком.

Науковці стверджують, що село отримало назву від вигляду першого поселенця, який мав космате волосся. Народні легенди оповідають, що першим мешканцем Космача був чоловік, який називався Космачук. Десь під кінець 13 ст. прибув у гори один чоловік із жінкою та сином. Згадана родина втекла зі Снятина, бо чоловік посварився з паном і заслужив велику кару. Щоб уникнути її, сім'я мала переховуватись у Карпатах, і вибрала місце, де збігалися три річки в одну. Таким чином тут, між горами, поселилися перші мешканці, які називались Іван, Анна та їх син Іванко. Саме цього першого жителя називали Іван Косматий. Чи він мав таке прізвище, а чи від того, що він мав велике кучеряве волосся — цього літописець не міг з'ясувати, проте син першого мешканця звався Іван Космачук. Існує думка, що від цього і пішла назва Космач. Другий поселенець утік з Молдавії, теж за якийсь вчинок. Мандруючи по горах, натрапив на першу оселю Косматого Івана. Цей молдован назвав себе Діорді, жінку звали Єлена, дочку Ганна.

Він поселився перший раз на горі, яку назвав «Сиглін», але скоро покинув своє помешкання, бо тут не було річки. Діоді з родиною поселився на гарному горбочку біля річки, та назвав цей горбок «Мончіль». Ще в одній легенді говориться, що першими поселенцями Космача були молоді купці з Італії. Їздили вони до Київської Руси через Карпати. Між стрімкими горами, серед землі смерекових лісів, збудували вони хатинку, в якій зупинялися на нічліги тому, що довкола не було ні міст, ні сіл. Одного разу двоє сміливців Джульєта і Нікос залишилися зимувати в горах. Наступного літа купці знову їхали до Києва і завітали на відпочинок до своїх краян і були здивовані, що вони вижили в таких суворих обставинах. До того ж у них народилися двійнята, які дістали поетичні назви Акра і Грегіт. В їх честь залишились назви вершин. До молодого подружжя приєдналося ще кілька відважних і в карпатських горах появилося поселення, яке назвали Завоєли, тобто місце, яке люди відвоювали (завоювали) від природи для свого села.

У селі загинув легендарний ватажок опришків Олекса Довбуш: тут поставлено йому пам'ятник, а Михайло Дідишин на своєму подвір'ї збудував музей Довбуша. Справу Довбуша, який і організував загін опришків із космацьких гуцулів, щедро жертвував на будову та й сам брав участь у будівництві в Космачі церкви святої Параскевії, — продовжував уродженець Космача Федір Бойчук. У Космачі згодом значних поневірянь зазнали віруючі греко-католики: було спалено церкву Преподобної Параскевії.

У 1939 році Космач, як і всю Галичину, захопила Червона армія, сталінські репресії відбилися на долі сотень космачан. У Космачі в роки Другої світової війни міцно закріпилися сили Української Повстанської Армії. Наприкінці вересня 1943 р. переможний успіх у боротьбі з німцями отримала чота УНС «Скуби». Вона на дорозі Космач–Коломия організувала засідку, до якої потрапило чотири вантажівки з німцями. У перехресному вогні гітлерівці, за українськими даними, втратили до сімдесяти осіб убитими[1].

Взимку 1944–1945 років у Космачі було розташовано дев'ятнадцять сотень УПА. В 1944 році було проголошено Космацьку незалежну республіку.

У вересні 1953 року прийшли з повинною космацькі підпільники «Чумак» — Палій Сіреджук і «Лисок» — Федір Мельничук. Обох їх радянська влада репресувала. За колючі дроти потрапив і Микита Семчук — «Хмара», який останнім із жителів Космача добровільно склав зброю у грудні 1953 року, та захоплений МГБ у березні 1953 року «Веселий» — Дмитро Палійчу

Після закінчення війни сотні космачан опинилися на еміграції в Канаді, США, Бразилії, Венесуелі, Великій Британії, Німеччині, Франції, Австралії і в концтаборах Росії та Казахстану. У концтаборах відбували строки жителі Космача: Петро Палійчук з родиною, Василь Пожоджук, Юра Линдюк, Параска Боб'як, Петро Варцаб'юк, Олекса Костюк, Олена та Іван Мохначуки, Марія Варцаб'юк, вчителька з Завоєлів Анна Никорович, Параска Вагелюк, Іван Карп'юк з родиною і десятки-десятки інших. Тут було арештовано і вивезено на каторгу історика Валентина Мороза, а згодом і космацького священика о. Василя Романюка. Отця Василя Романюка — вже після звільнення з ув'язнення — було висвячено в Космачі на владику Ужгородського і Хустського. А невдовзі єпископ Володимир Романюк був обраний Патріархом Київським і всієї Руси-України.

В Космачі народився Лук’ян Дмитрович Вардзарук — заслужений журналіст України, лауреат премії ім. Василя Стефаника, відомий краєзнавець і дослідник повстанського руху на Прикарпатті. Уклав п’ятитомне видання «Реабілітовані історією: Івано-Франківська область», де був упорядником, науковим і технічним редактором. У рідному Космачі за свій кошт встановив пам’ятник 155-ти загиблим космачанам, членам ОУН, воякам УПА

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій

Зареєструватись можна буде лише після того, як громада підключить на сайт систему електронної ідентифікації. Наразі очікуємо підключення до ID.gov.ua. Вибачте за тимчасові незручності

Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь